Цитата

Українська політика і суспільне життя в цілому дедалі глибше заплутується в мереживі символів, не наповнених жодним змістом. Наче в театрі шекспірівської доби, коли таблички з написом «Сад» глядачеві вистачало, щоб побачити на сцені сад, українець натренувався бачити щось за табличками «Парламент», «Влада», «Патріот», «Культура», хоча дуже часто зміст явища не відповідає підпису. Українець готовий вибирати до парламенту письменників та музикантів, які мають репутацію високодуховних людей, і не замислюється над тим, чи допоможе їм висока духовність покинути всі свої творчі справи та регулярно відвідувати сесії. Українець готовий не бачити патріота в людині, яка говорить російською, які б розумні речі вона цією російською не говорила. Звісно, це стосується далеко не всіх українців, сподіваюся, навіть не більшості, але тенденція впадає в око. За таких обставин все неминуче перетворюється на фарс, де влада робить вигляд, що вона влада, опозиція робить вигляд, що вони опозиція, а виборці – що вони виборці. «Голодувальники» граються в рімейк «революції на граніті» та думають, що борються за Україну. «Мовні протестуючі» граються в революцію та фантазують про повалення ладу. І виникає серйозне питання, хто ж буде розставляти речі на свої місця, коли справи нарешті дійдуть до краю, якщо всі вже звикли називати несправжні речі справжніми іменами та спускати пару в екзальтовані дописи та театралізовані дійства?

Отсюда.